«Дипломатія переходить на швидкий біг, сподіваючись добігти до Шеньчженя». Україна у фокусі світових ЗМІ

Пастка милосердя

Поки світові столиці, затамувавши подих, спостерігали за безпрецедентною дипломатичною драмою на лівому березі Дніпра, провідні західні медіа дійшли тривожного консенсусу: локальне гуманітарне перемир’я в Олешках, організоване за посередництва Вашингтона, стало не провісником довгоочікуваного миру, а лише тактичною паузою перед новою, ще жорстокішою хвилею ескалації.

Європейські та американські видання приділили величезну увагу унікальності самого прецеденту. Ініціатива Меланії Трамп, підтримана Ватиканом, позиціонувалася, як рідкісний момент деескалації за майже п’ять років виснажливої війни.

Французька газета Le Mond пише, що «…переговори щодо Олешок між українською та російською воєнною розвідками тривали чотири місяці, і тільки потім було розпочато операцію, організовану уповноваженими з прав людини в Україні та Росії Дмитром Лубінцем і Яною Лантратовою. Вона проходила під егідою Білого дому і була представлена як результат посередницьких зусиль Меланії Трамп, дружини президента США». Щоправда, як стверджує видання, «…до ролі Меланії Трамп слід ставитися з обережністю. Не можна виключати, що Київ і Москва, домовившись між собою, вирішили догодити Дональду Трампу, який, як завжди, прагнув виглядати так, ніби смикає за ниточки». Однак, як пише Le Mond, «якою б не була роль Меланії Трамп, евакуація з Олешок стала зразковою операцією. Росіяни й українці діяли злагоджено, жодних збоїв не сталося». Як зауважило одне з міжнародних джерел газети, ледве стримуючи сміх: «Зрозумівши, що Нобелівської премії миру йому не дадуть, Трамп, можливо, хоче спробувати здобути її для Меланії…».

Як стверджує Sky News, «росіяни не захотіли продовжувати перемир’я, що закінчилося 1 листопада, а використали гуманітарну паузу для «облаштування своїх позицій». Як зазначає американський телеканал, «…російські військові ще до закінчення перемир’я завозили в Олешки й сусідні села важку техніку, зброю, боєприпаси та особовий склад, а також ходили по будинках і шукали підвали для нових позицій». У Кремлі заявили, що й Київ використав перемир’я для «відповідного перегрупування». «Це цілком звичайна практика в таких ситуаціях», — сказав пресекретар президента РФ Дмитро Пєсков.

У той час як в Олешках розігрувався «гуманітарний сценарій» для західної аудиторії, Росія водночас посилила невибіркові удари балістичними ракетами та дронами по мирних містах України: Дніпро, Київ, Харків, Чернівці, Вінниця.

Видання The New York Times пише про удар російських дронів по залізничному вокзалу в Дніпрі, де загинули 14 людей. NYT зазначає: «…смертоносний удар став похмурим нагадуванням про те, що, попри рідкісне локальне перемир’я навколо окупованого Росією міста Олешки, інші населені пункти й далі перебувають під обстрілами». Видання зазначає, що «…сигнали Росії зрозумілі — вони хочуть, щоб війна тривала, і всім у світі й надалі необхідно докладати величезних зусиль для досягнення суттєвої деескалації шляхом рішучих кроків і належного тиску на агресора».

Російське опозиційне видання Медуза зазначає, что «…російські війська продовжують атакувати об’єкти енергетики в Україні». Видання цитує президента України Володимира Зеленського, який заявив, що «лише в ніч на 1 листопада під російські удари потрапили енергетичні об’єкти в чотирьох областях: Дніпропетровській, Вінницькій, Житомирській і Хмельницькій. Це підстанції, трансформатори та лінії електропередачі, що забезпечують електрикою житлові будинки». Він додав, що сотні тисяч родин залишаються без електрики.

Як пише Moscow Times, «…більш жорстокі, масовані й руйнівні обстріли, які останніми місяцями здійснює російська армія, прагнучи виконати бажання Володимира Путіна зламати опір українців, призвели до різкого зростання жертв серед мирного населення. У вересні їх було на 85% більше, ніж роком раніше, йдеться у звіті ООН: 328 загиблих і 2105 поранених. За даними ООН, це найвищий вересневий показник за понад чотири роки війни». Британська газета The Telegraph своєю чергою зазначає, що «…Росія скористалася тимчасовими обмеженнями в роботі супутникових систем Starlink і Starshield, а також призупиненням обміну розвідувальною інформацією між США та Україною, щоб посилити повітряні атаки. За даними аналізу, проведеного Центром стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) у цей період кількість російських ударів зросла на 58%».

На цьому тлі, вкотре Україна порушує питання про посилення своєї ППО ракетами-перехоплювачами Patriot. Як пише,Al Jazeera, «…Україна давно заявляє про нагальну потребу в більшій кількості протиракетних комплексів для перехоплення дедалі більшої кількості ракет, які російські військові запускають по країні. Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна за останні три місяці отримала від США лише 24 ракети для Patriot (приблизно по 12 ракет на місяць), що вчетверо менше за темпи постачання часів адміністрації Джо Байдена». Як зазначає видання, «схвалений Держдепом продаж Україні сучасних ракет-перехоплювачів PAC-3 MSE і супутнього обладнання на суму близько 2,1 млрд. доларів цієї зими Києву не допоможе. Постачання почнуться не раніше 2030 року». Як повідомляє AL Jazeera, «…президент України Володимир Зеленський в останні тижні кілька разів звинувачував США та особисто міністра оборони Піта Хегсета у навмисному затягуванні постачання вже оплачених країнами НАТО ракет-перехоплювачів».

В інтерв’ю Sky News, президент України Володимир Зеленський «Україна готова припинити атаки, якщо Росія також зупинить удари по українській енергосистемі. Є й інший варіант: надайте нам ракети Patriot. Ми знайдемо кошти – це не просто прохання про допомогу... Ми готові за них заплатити», - сказав він. При цьому Зеленський наголосив, що Україна припинить атаки на такий термін, на який її забезпечать ракетами.

«Асиметричні відповіді України: російські НПЗ горять, а армія РФ встановлює рекорди з утрат особового складу»

Британське видання The Guardian повідомило, що «…Україна відновила атаки на російські нафтопереробні заводи, попри тиск з боку Дональда Трампа напередодні проміжних виборів у США». Газета пише, що «…
російські державні ЗМІ повідомили в неділю, що українські безпілотники вночі підпалили НПЗ у Кстові (Нижньогородська область). Це сталося невдовзі після удару по іншому великому НПЗ у Самарській області, що належить «Роснефті». Як зазначає The Guardian, «…раніше газета The Wall Street Journal повідомляла, що Україна поступилася тиску з боку Білого дому і припинила бомбардування російської енергетичної інфраструктури. Однак українські посадовці заявили, що вони ніколи не погоджувалися на вимогу Джареда Кушнера, зятя президента США, призупинити удари по НПЗ на 30 днів». Газета наголошує, що «…за словами представників Кремля, удари по Росії відновилися і тепер вони скаржаться, що Київ тепер просто ігнорує побажання США».

Як пише DW, «…Україна за три дні вивела з ладу 10% нафтопереробки РФ. Під удари потрапили Кстовський і Новокуйбишевський нафтопереробні заводи, а також підприємство "Башнефть-Новойл". Їхня сумарна річна потужність становить близько 33 млн. тонн нафти.Атаки мають масштабний характер: під час одного удару з ладу можуть виходити одразу кілька технологічних установок. Ідеться як про обладнання для первинної переробки нафти, так і про установки вторинного циклу».

Журнал The Economist пише, що «…на тлі слабких територіальних результатів Росія продовжує зазнавати значних втрат у живій силі». За даними журналу, « загиблі російські військові перебувають в діапазоні від 374 тисяч до 770 тисяч. Загальні втрати Росії, включно з пораненими, видання оцінює в 1,4-2,1 млн. військових».

Попри поширене уявлення про постійне російське просування, дані The Economist свідчать, що «…протягом останніх трьох місяців Україна мала чистий територіальний приріст у 73 квадратні кілометри. Це фактично нівелювало близько половини територіальних здобутків Росії з початку 2026 року». Крім того, підсумовує The Economist, «…ідеться про дуже незначні зміни в масштабах усієї лінії фронту, однак вони демонструють важливу тенденцію: російські війська втратили темп наступу, а на окремих ділянках Україна повертає територію».

«Дипломатичний марафон 2026: від «казусу Атланти» до Шеньчженського трикутника»

Осінь 2026 перетворилася на безпрецедентний дипломатичний марафон, який, схоже, зірвався на швидкий біг. Поки Білий дім намагається заспокоїти партнерів після скандалу в Атланті, дипломати й преса завмерли в очікуванні важких листопадових переговорів в ОАЕ. Європейські столиці б’ють на сполох, слушно побоюючись опинитися за бортом переговорного процесу й перетворитися на пасивного спостерігача чужих угод. На цьому тлі майбутня зустріч Трампа, Сі, Путіна в Шеньчжені на полях саміту Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва наганяє на Захід «жаху», гіпотетично перетворюючись на «Ялту 2.0», де «велика трійка» може кулуарно поділити світ на сфери впливу.

Зустріч міністрів закордонних справ країн G20 в американській Атланті, що відбулася під егідою держсекретаря США Марко Рубіо, наочно продемонструвала, що світовий дипломатичний порядок остаточно фрагментований. Західна преса, аналізуючи підсумки дводенних дискусій, сходиться на думці: спроби Вашингтона посадити за один стіл непримиренних геополітичних супротивників призвели до глухого кута, символом якого стали відмова від традиційного спільного фото та неможливість узгодити підсумкову декларацію.

Повернення голови російського МЗС Сергія Лаврова на велику дипломатичну арену в Штатах оголило глибоку тріщину в таборі союзників. Як повідомляє Associated Press (AP), «держсекретар Марко Рубіо був змушений буквально в останній момент скасувати церемонію спільного фотографування. Європейські міністри, зокрема представники Великої Британії, Польщі та Австралії, навідріз відмовилися стояти в одному кадрі з російським дипломатом, пригрозивши демаршем». Очільниця європейської дипломатії Кая Каллас, коментуючи засідання міністрів закордонних справ G20 у США, в якому брав участь глава МЗС РФ, заявила, що Сергій Лавров не продемонстрував жодної готовності до мирних переговорів. Про це повідомляє  AFP. За її словами, Росія має «на ділі довести, що готова до переговорів». Каллас нагадала, що липень, серпень і вересень стали найсмертоноснішими місяцями для цивільного населення України.

Державний секретар США Марко Рубіо виступив на захист рішення Вашингтона запросити Росію брати участь у зустрічах «Групи двадцяти», наголосивши на необхідності продовження взаємодії з російською стороною. Про це пише CNN. За його словами, всі хочуть бачити мирну угоду між Росією та Україною, але її неможливо укласти без діалогу з РФ. «Якщо ми можемо відіграти роль посередника в припиненні цього конфлікту, Сполучені Штати готові цю роль виконати. А щоб виконувати цю роль, ми повинні мати можливість спілкуватися з обома сторонами. Ми багато спілкуємося з українцями. Ми спілкуємося з ними стільки ж, скільки й з російською стороною, якщо не більше», – уточнив Рубіо.

Крім того, держсекретар США Марко Рубіо висловив сумнів у швидкому завершенні війни між Росією та Україною. Він заявив, що не знає, чи вдасться досягти миру шляхом переговорів. «Саме це ми й намагаємося з’ясувати. Не думаю, що хтось тут стверджує, ніби ми стоїмо на порозі мирного врегулювання», — сказав Рубіо за підсумками зустрічі голів МЗС G20 в Атланті. В особистих розмовах із колегами на полях саміту держсекретар США заявив, що не вірить у готовність президента Росії Володимира Путіна припинити війну до весни 2027 року, пише Moscow Times,  посилаючись на журналіста «Радіо Свобода» Алекс Рауфоглу. За його словами, Рубіо  попередив західних партнерів, що територіальні амбіції Кремля сягають за межі Донбасу і захоплення цього регіону «не вгамує апетиту» Путіна

Західна преса констатує, що Марко Рубіо не вдалося повернути C20 до її «чистої» економічної місії. Світова дипломатія входить у зиму в стані глибокої фрагментації, і питання, чи приїде російський президент Путін до Маямі на запрошення Трампа і чи сяде за один стіл з європейськими лідерами, залишається головною інтригою найближчих місяців.

Абу-Дабі: переговори делікатного характеру

Підготовка до тристоронніх переговорів, які відбудуться в другій декаді листопада в Абу-Дабі, викликала різкий сплеск дипломатичної активності всіх гравців, так чи інакше залучених у російсько-український конфлікт. Майбутні в ОАЕ політичні консультації США, України та РФ знову були в центрі уваги західної преси.

«Переговори делікатного характеру», так характеризує майбутню в Абу-Дабі зустріч Politico. Видання аналізує, що буде обговорюватися в межах угоди і що може завадити її досягненню. Як зазначає видання, цитуючи президента України Володимира Зеленського, «… що порядок денний в Абу-Дабі має насамперед охоплювати початкові кроки з деескалації, такі як обмін полоненими та припинення вогню щодо енергетичної інфраструктури й у Чорному морі. За його словами, також необхідно обговорити між технічними переговорними групами формат майбутньої тристоронньої зустрічі лідерів США, РФ та України».

Видання Politico, наголошує, що «…коли йдеться про остаточну угоду, одне з найважливіших питань для України — які гарантії безпеки вона отримає від Європи та США або, можливо, від НАТО». На думку журналістів видання, «…Зеленський не захоче приймати нічого, що, на його думку, може зробити Україну вразливою для майбутнього нападу з боку Росії». 

Politico, вважає, що успіх переговорів в Абу-Дабі, залежатиме від трьох складників. По-перше, присутність за столом переговорів європейців: «Зеленський та американські посадовці визнають, що європейським урядам, імовірно, доведеться брати участь в обговореннях гарантій безпеки — головним чином тому, що будь-які миротворчі сили, розгорнуті в Україні, складатимуться переважно з європейських військ», - зазначає видання. По-друге, пише Politico, «…одним із найважливіших невідомих чинників є те, як довго увага Трампа буде зосереджена на Україні», і доповнює свою думку словами президента України,- «…тепер результат зустрічі в Абу-Дабі залежить від американської сторони. Ми дуже сподіваємося, що ескалаційні процеси на Близькому Сході, які зараз є предметом такого широкого обговорення, не завадять». Найслабшою ланкою в «переговорному ланцюгу», на думку видання, є президент РФ Володимир Путін. Європейські дипломати вважають, що «…російський лідер просто тягне час у надії, що Україна ослабне за зиму, атакуючи її енергосистему, а Європа — можливо, з ультраправою Марін Ле Пен на чолі Франції — втомиться платити за війну і здасться наступного року».

Французька газета Le Mondе пише про труднощі для України на майбутніх переговорах в ОАЕ. Причиною цього, на думку видання, «…економічне зближення Москви та Вашингтона, яке стало для Кремля додатковим аргументом не поспішати з компромісами. Співпраця в нафтовій і газовій галузях, послаблення санкцій і нові угоди створюють для Росії перспективу поступового виходу з економічної ізоляції без попереднього завершення війни».

Тому, зазначає Le Monde, «…майбутня тристороння зустріч в Абу-Дабі може стати не початком швидкого мирного процесу, а черговим етапом переговорів, у яких сторони залишаються далеко одна від одної».

Російська сторона майбутні переговори в Абу-Дабі, за словами радника російського президента Юрія Ушакова, сприймає як «пристрілювальні». Утім, РФ готова вийти на нову тематику в переговорному процесі. «Треба хоча б увійти в робочий режим, якісь правильні точки знайти, почати серйозно дискутувати... Тим більше зараз ми й тему підвищили… Це стосується безпеки нашої країни та України після закінчення воєнних дій», - цитують росЗМІ слова Ушакова. Радник президента РФ також указав місце європейських країн за «столом переговорів», зауваживши, що якщо представники європейських країн прилетять до Абу-Дабі, де відбудуться обговорення щодо України, «це не вважатиметься їхньою участю в переговорах». «Якщо вони куплять квитки на літак, прилетять до Абу-Дабі й будуть десь там крутитися, то, отже, їм час від часу ті самі українці, і навіть ті самі американці будуть, можливо, щось доповідати, консультуватися, можливо, враховувати якісь точки зору, тобто там процес може відбуватися в такому ускладненому вигляді», - заявив помічник Путіна.

Як зазначив пресекретар Путіна Дмитро Пєсков росЗМІ, «…підготовка до переговорів не передбачає жодних узятих на себе зобов’язань щодо обмеження бойових дій. Ми неодноразово самі заявляли, що виступаємо проти припинення вогню, яке дасть українцям перепочинок».

Європейська полеміка: страх перед капітуляцією чи пошук прагматизму

Газета Financial Times звертає увагу на занепокоєння Європи своєю відсутністю за столом переговорів в Абу-Дабі.

Занепокоєння в європейських столицях посилилося на тлі підготовки тристоронніх переговорів США, Росії та України в Абу-Дабі. «Європейські уряди побоюються, що під час цих консультацій можуть ухвалюватися рішення з далекосяжними наслідками для безпеки континенту без їхньої безпосередньої участі», - пише FT. Видання наголошує, що «…особливе занепокоєння викликає те, що Вашингтон і Москва потенційно можуть домовлятися з питань, які стосуються самої Європи, зокрема щодо гарантій безпеки для Росії або можливих обмежень для НАТО». На думку Financial Times, «…Кремль не зацікавлений у тому, щоб допустити європейців до переговорного процесу, а натомість прагне вести діалог безпосередньо з Дональдом Трампом і посилювати тиск на Володимира Зеленського».

Газета наголошує, що «…Европа, маючи значні інструменти впливу на Росію: посилення санкцій, понад €200 млрд заморожених російських активів і перспективу членства України в Європейському Союзі, поки не може перетворити свою економічну й політичну вагу на відповідний дипломатичний вплив». Газета Financial Times пише про дискусію, яка розгорнулася щодо того, хто говоритиме з Путіним від імені Європи. Як повідомляє FT, «…США та Україна розглядають формат так званої E3 — Великої Британії, Франції та Німеччини — як найімовірніший механізм європейського представництва». Однак такий формат, на думку видання, створює іншу проблему. «Менші європейські держави побоюються, що три найбільші країни можуть почати говорити від імені всього континенту без достатнього врахування позицій інших членів ЄС. Через це всередині Європи триває суперечка навіть щодо самої моделі представництва», - пише FT.

Financial Times описує ситуацію як стратегічну дилему для Європи: «З одного боку, континент має значні економічні й політичні важелі, і без його участі буде складно реалізувати питання санкцій, євроінтеграції України чи довгострокових гарантій безпеки. З іншого — Москва не хоче бачити ЄС безпосереднім учасником переговорів, а самі європейські країни досі не домовилися, хто саме має їх представляти». Видання підсумовує, що «… Європа ризикує опинитися в ситуації, коли США, Росія та Україна почнуть обговорювати ключові параметри майбутнього врегулювання, а європейські столиці намагатимуться впливати на процес уже після того, як основні рамки домовленостей буде сформовано».

Шеньчженський трикутник: Трамп, Путін і обережний Сі

Анонсована на середину листопада 2026 року зустріч Дональда Трампа, Сі Цзіньпіна та Володимира Путіна «на полях» саміту АТЕС у китайському Шеньчжені справила ефект бомби, що вибухнула, у медійному просторі Заходу. Світова преса захлинається в передчуттях геополітичного тектонічного зсуву. Поки Пекін зберігає гросмейстерську обережність, Вашингтон і Москва відкрито підтверджують готовність сісти за стіл переговорів. Західні аналітики сходяться на думці: у Шеньчжені вирішуватиметься не просто доля регіональних конфліктів, а конструюватиметься контур нового світового порядку.

Американське видання The Wall Street Journal першим повідомило, що ідею тристоронньої зустрічі висунув Володимир Путін у телефонній розмові з Дональдом Трампом 9 жовтня. За інформацією видання, Москва запропонувала провести переговори під час саміту Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва, який відбудеться 18–19 листопада в китайському Шеньчжені. За оцінкою WSJ, «запропонований формат переговорів дав би змогу Москві обговорювати завершення війни без участі України та європейських держав». Видання наголошує, що «…для Сі Цзіньпіна ця перспектива водночас приваблива й ризикована. Тристоронній саміт на китайській території став би яскравою демонстрацією того, що Китай став наддержавою, рівною США. Але якщо учасники зустрічі не зможуть подолати розбіжності щодо порядку денного, ця можливість може випаруватися. Пекін завжди прагнув ролі посередника, але так і не зміг її повністю реалізувати, почасти тому, що зближення з Москвою підірвало його авторитет як нейтрального арбітра». Видання The Wall Street Journal підсумовує: «…саміт, на якому Україну буде відсторонено від обговорення її власної долі, підтвердить найгірші побоювання європейських лідерів, які вважають, що Пекін не проти затяжної війни, яка виснажує Захід і поглиблює залежність Росії від Китаю. Це може пришвидшити погіршення відносин Китаю з Європою саме тоді, коли Пекін намагається запобігти торговельній війні з Брюсселем».

Як пише гонконгське видання South China Morning Post, «…попри слова Трампа про те, що зустріч була б «не стільки про Україну», експерти вважають, що війна неминуче стане частиною дискусії, а участь Китаю теоретично могла б відкрити можливість для обговорення гарантій безпеки, до яких було б залучено Пекін. Видання дає прогноз щодо вигод для основних учасників зустрічі.

Опитані South China Morning Post експерти вважають, що «…Росія потенційно отримає найбільше вже від самої появи Путіна за одним столом із президентами США та Китаю. Для Москви це стало б символом завершення міжнародної ізоляції та підтвердженням претензій Росії на статус однієї з великих світових держав». Для Путіна, за оцінкою експертів, «навіть сама участь у таких переговорах уже стала б дипломатичним досягненням».

Для Дональда Трампа, зазначає South China Morning Post, потенційний саміт може стати можливістю показати, що він здатен напряму домовлятися з керівниками двох інших великих держав. «Американський президент може розглядати такий формат як спосіб продемонструвати власну здатність вести переговори з Пекіном і Москвою без опори на традиційні союзи США. Водночас саме це може викликати занепокоєння серед союзників Вашингтона», - пише газета. Як наголошує South China Morning Post, «…Китай як господар саміту також може отримати політичні дивіденди. Проведення переговорів трьох лідерів дало б змогу Пекіну продемонструвати себе як центр глобальної дипломатії та державу, без участі якої неможливо вирішувати ключові міжнародні питання». Водночас експерти вважають, що Сі буде найобережнішим із трьох учасників: «…Китай може позитивно сприйняти визнання власного статусу глобальної держави, але при цьому не захоче брати участь у конструкції, яка фактично закріплює американські та російські «сфери впливу». Водночас, повідомляє South China Morning Post, «…навіть якщо Трамп, Путін і Сі зустрінуться в Шеньчжені, це не означатиме автоматичного завершення війни в Україні чи появи нового світового порядку. Максимальним практичним результатом може стати створення каналу кризової комунікації між трьома державами, визначення базових правил взаємодії та уточнення їхніх «червоних ліній».

«Будь-які очікування, що така зустріч може розв’язати російсько-український конфлікт або фундаментально перебудувати світовий порядок, абсолютно нереалістичні», — пише South China Morning Post.

Британська газета The Telegraph пише, що «…можливу зустріч Трампа, Путіна і Сі вже порівнюють із «новою Ялтою» — відсиланням до конференції 1945 року, коли лідери США, Великої Британії та Радянського Союзу домовлялися про повоєнний устрій Європи». Видання зазначає, що «… переговори про майбутнє України за її спиною стануть «дипломатичною перемогою Москви».

Головний висновок, який роблять провідні видання від The Telegraph до The Wall Street Journal, звучить як застереження: якщо «трійка» збереться без участі європейських країн та України, світ ризикує прокинутися в новій геополітичній реальності, де правила гри диктуються виключно правом сильнішого.